Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Аналіз ринку праці

Вступ

Актуальність теми. Вступ України в СОТ і світова фінансово-економічна криза створюють нові умови для розвитку сфери застосування праці. Без активного втручання держави негативні наслідки можуть призвести до зростання масштабів безробіття, погіршення структури системи робочих місць за рівнем оплати та умовами праці, зниження професійно-кваліфікаційного рівня вітчизняних працівників. У цих умовах особливого значення набуває державне регулювання щодо виходу зі світової фінансової кризи.

На сьогодні необхідно звернути увагу на запровадження жорстких протекціоністських заходів щодо захисту товарів, що їх виробляють внутрішні товаровиробники (легка, харчова, переробна промисловість тощо), та на визначення пріоритетів структурної перебудови економіки, в тому числі щодо створення нових робочих місць. Перш за все це стосується галузей, розвиток яких безпосередньо визначає рівень економічної безпеки України (паливно-енергетичний і аграрно-промисловий комплекс).

Кожна країна, готуючись до вступу в СОТ, визначає власні національні потенційні можливості та ризики, оскільки рівень економічного розвитку, політичні цілі, соціально-економічні та структурні особливості будь-якої країни об’єктивно визначають її специфічні можливості виграти від приєднання до системи світової торгівлі.

Мета роботи полягає у розробці та теоретичному обґрунтуванні методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування і розвитку ринку праці України в умовах переходу до соціально орієнтованої економіки та в умовах фінансової кризи.

1. Динаміка основних показників ринку праці

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці порівняно з 2009 роком:

— щодо економічної активності населення працездатного віку:

— збільшення рівня економічної активності з 71,6% до 72,0%;

— збільшення рівня зайнятості з 64,7% до 65,6%;

— зменшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 9,6% до 8,8%;

— зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 3,4% до 2,2%;

— зменшення серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 45,5% до 39,0%;

— зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 6,6%;

— зменшення кількості вільних робочих місць на 3,0%;

— збільшення навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад з 82 до 88 осіб;

— зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 32,8% до 40,3%;

— зростання рівня прийому робочої сили з 22,5% до 25,3% та зменшення рівня вибуття з 28,7% до 28,1% середньооблікової кількості штатних працівників;

— збільшення кількості працівників, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати (на період припинення виконання робіт), з 2,6% до 3,4%;

— зменшення кількості працівників, які працювали у режимі неповного робочого дня (тижня) з економічних причин, з 19,4% до 13,6%;

— зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 20,0%;

— зростання індексу реальної заробітної плати з 90,8% до 110,2%;

— зменшення суми заборгованості з виплати заробітної плати на 17,3%;

— зменшення кількості працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, на 43,0%.

Таблиця 1. Динаміка основних показників на ринку праці

  Одиниця виміру 2009р. 2010р. 2010р. до 2009р., у %
Економічно активне населення        
у віці 15-70 років тис. осіб 22150,3 22051,6 99,6
працездатного віку   20321,6 20220,7 99,5
Рівень економічної активності        
населення у % до населення      
у віці 15-70 років відповідної вікової групи 63,3 63,7 х
працездатного віку   71,6 72,0 х
Зайняте населення        
у віці 15-70 років тис. осіб 20191,5 20266,0 100,4
працездатного віку   18365,0 18436,5 100,4
Рівень зайнятості населення у % до населення відповідної вікової групи      
у віці 15-70 років 57,7 58,5 х
працездатного віку 64,7 65,6 х
Кількість населення віком 15-70 років, зайнятого у неформальному секторі економіки тис. осіб 4469,9 4649,2 104,0
у % до загальної кількості зайнятого населення 22,1 22,9 х
відповідної вікової групи      
Безробітне населення (за методологією МОП)        
у віці 15-70 років   1958,8 1785,6 91,2
працездатного віку тис. осіб 1956,6 1784,2 91,2
Безробітні, зареєстровані у державній службі зайнятості, працездатного віку 693,1 452,1 65,2
Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у % до економічно активного населення відповідної вікової групи      
у віці 15-70 років 8,8 8,1 х
працездатного віку 9,6 8,8 х
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку у % до економічно активного населення працездатного віку 3,4 2,2 х
у % до населення працездатного віку 2,5 1,6 х
Рівень економічної неактивності населення у % до населення відповідної вікової групи      
у віці 15-70 років 36,7 36,3 х
працездатного віку 28,4 28,0 х
Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж звітного періоду тис. осіб 2143,3 1847,4 86,2
з них      
працевлаштовано 702,7 744,5 106,0
Рівень працевлаштування у % до тих, які перебували на обліку 32,8 40,3 х
Взяли участь у громадських роботах тис. осіб 240,9 318,2 132,1
Проходили професійне навчання тис. осіб 157,1 203,3 129,4
Потреба в робочій силі на кінець періоду, тис. осіб 65,8 63,9 97,0
Навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад на кінець періоду, осіб 82 88 107,3
Середній розмір допомоги по безробіттю у грудні, гривень 655,56 780,05 119,0
у % до законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати 88,1 84,6 х
Кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю на кінець періоду, тис. осіб 408,6 411,3 100,7
у % до тих, які перебували на обліку на кінець періоду 76,9 75,5 х
Кількість працівників, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати (на період припинення виконання робіт) у % до середньооблікової кількості штатних працівників 2,6 3,4 х
Кількість працівників, які працювали у режимі неповного робочого дня (тижня) з економічних причин у % до середньооблікової кількості штатних працівників 19,4 13,6 х
Рівень прийому робочої сили у % до середньооблікової кількості штатних працівників 22,5 25,3 х
Рівень вибуття працівників у % до середньооблікової кількості штатних працівників 28,7 28,1 х
Середньомісячна заробітна плата: — номінальна гривень 1906 2239 120,0
— реальна у % до відповідного періоду попереднього року 90,8 110,2 х
Сума заборгованості з виплати заробітної плати на кінець року, млн. грн. 1473,3 1218,1 82,7
Кількість працівників, яким вчасно не виплачено заробітну плату на кінець року, тис. осіб 325,0 185,1 57,0

 

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15-70 років у 2010р., порівняно з 2009р., зменшилась на 0,4% переважно за рахунок осіб працездатного віку та становила 22,1 млн. осіб, з яких 20,3 млн.осіб або 91,9% були зайняті економічною діяльністю, а решта 1,8 млн.осіб — відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні.

Членство в COT відкриває для України з одного боку широкі можливості для прискорення розвитку національної економіки (Україна одержує сприятливий торгівельний режим у відносинах з 151 країною, можливість використовувати міжнародні інструменти вирішення торгівельних суперечностей, брати безпосередню участь у розробці правил міжнародної торгівлі), з другого — країна отримає і низку проблем.

Вступ України в COT формує як можливості, так і ризики для розвитку сфери застосування праці. Зняття штучних обмежень щодо руху товарів між Україною і державами — членами COT суттєво змінює макроекономічні умови функціонування багатьох вітчизняних підприємств: деякі відчують посилення конкурентного тиску, деякі отримають доступ до перспективних ринків збуту продукції та джерел ресурсного забезпечення. В результаті активізуються як процеси розширення сфери застосування праці (створення нових робочих місць), так і скорочення масштабів сфери застосування праці (ліквідації робочих місць). Обидва ці процеси формуватимуть нову структуру зайнятості у вітчизняній економіці, стануть вагомими чинниками досягнутого в Україні рівня повної і продуктивної зайнятості. Самі по собі процеси конкурентного саморегулювання не гарантуватимуть домінування позитивних наслідків вступу в СОТ для розвитку зайнятості в Україні над негативними. Без активного втручання держави негативні наслідки вступу нашої держави у COT можуть призвести до зростання масштабів безробіття, погіршення системи створення робочих місць за рівнем оплати та умовами праці, зниження професійно-кваліфікаційного рівня працівників.

Як свідчить аналіз, вступ України в COT по-різному впливає на галузі промисловості, сферу послуг і сільське господарство. Це пов’язано з тим, що деякі галузі характеризуються високим ступенем експортоорієнтованості, інші — навпаки задовольняють потреби майже виключно внутрішнього ринку; деякі галузі потребують вагомих капітальних інвестицій з досить значним терміном окупності, інші — можуть забезпечити стабільні прибутки вже через порівняно невеликий проміжок часу. Все це впливає на те, яким чином і як довго певні галузі пристосовуватимуться до умов діяльності на лібералізованому ринку.

Особливо це стосується створення робочих місць в умовах світової фінансової кризи, яка охопила і нашу країну. За цих умов низка галузей економіки потрапили у складне економічне становище і потребують допомоги [6, c. 23-24].

Кількість зайнятого населення віком 15-70 років у 2010р., порівняно з 2009р., збільшилась на 74,5 тис. осіб, або на 0,4% та становила 20,3 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн., або 91,0%. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років відповідно зріс за означений період з 57,7% до 58,5%, а у населення працездатного віку з 64,7% до 65,6% (діаграма 1).

Діаграма 1

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років у 2009-2010рр.

у % до населення відповідної демографічної групи

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30-49 років, а найнижчий — у молоді віком 15-24 років та осіб віком 60-70 років (таблиця 2).

Таблиця 2. Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими групами

(% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

  Усього У тому числі за віковими групами, років Праце­здатного віку
15-24 25-29 30-39 40-49 50-59 60-70
      2009р.        
Усе населення 57,7 34,5 72,2 77,8 77,0 59,5 23,8 64,7
жінки 53,9 31,0 65,2 74,2 77,5 54,1 21,8 62,7
чоловіки 62,1 37,8 78,9 81,6 76,5 66,3 26,9 66,6
міські поселення 55,8 31,2 72,7 77,9 76,6 56,8 15,6 63,7
сільська місцевість 62,2 42,1 70,8 77,8 78,0 66,2 40,1 67,1
      2010р.        
Усе населення 58,5 33,5 72,0 78,1 78,9 61,3 24,1 65,6
жінки 54,4 29,3 65,2 74,6 78,6 55,8 22,1 63,3
чоловіки 63,1 37,4 78,6 81,6 79,2 68,1 27,1 67,8
міські поселення 56,8 29,4 72,4 79,0 78,7 58,9 15,8 64,9
сільська місцевість 62,7 42,3 71,0 75,8 79,4 67,1 41,3 67,4

 

Збільшення рівнів зайнятості населення спостерігалось у всіх регіонах країни. Найбільше зростання зазначеного показника зафіксовано у Тернопільській (на 1,3 в.п.), Житомирській та Рівненській областях (на 1,2 в.п. у кожній). Найвище значення цього показника в 2010р. було у м.Києві (63,6%) та м.Севастополі (62,0%), а найнижчий — у Івано — Франківській (52,3%) області.

Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки у 2010р. порівняно з попереднім роком збільшилась на 179,3 тис. осіб і складала 4,6 млн. осіб, або 22,9% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років.

Зазначений сектор економіки є переважаючим місцем прикладання праці майже для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. Проте у міських поселеннях ця зайнятість не набула суттєвого розповсюдження завдяки більш сприятливій кон’юнктурі на ринку праці.

2. Визначення пріоритетів подолання кризи на ринку праці України

Якщо подолання кризи вимагає значного посилення державного регулювання економіки, слід визначити його пріоритети. Як відомо, уряд виокремив чотири фундаментальних пріоритети. Першим із них є аграрний комплекс, який може принести Україні значні прибутки, збільшити надходження до Спецфонду держбюджету, а також забезпечити зайнятість населення та додаткове створення робочих місць.

Робиться багато для врятування галузі: на підтримку аграрного сектора виділено на 9 млрд грн більше бюджетних коштів, ніж у минулому році; вперше введено дотації на вирощування цукрового буряка та пільгові кредити на побудову нових елеваторів і тваринницьких комплексів; 2,5 млрд грн виділено для формування державного резерву зерна, щоб зараз, коли на нього залишились світові ціни, закупити його за прийнятною для виробників ціною та підтримати селян тощо. Надалі необхідна підтримка розвитку окремих галузей сільського господарства в частині створення робочих місць. У першу чергу це стосується створення робочих місць у тваринництві, зокрема у молочному скотарстві, відгодівлі та вирощуванні свиней, овочівництві, садівництві і виноградарстві, а також на переробних підприємствах, що використовують цю сировину. Окрім того, фінансово-економічна криза вимагає певних змін у державній бюджетній підтримці АПК, оподаткуванні, які б створили сприятливі умови господарювання на землі.

Другим напрямом є будівництво. В умовах фінансової кризи розпочалась оцінка об’єктів незавершеного будівництва, стадії їх готовності і фінансових ресурсів, необхідних для завершення робіт. На особливому обліку перебуватиме будівництво зі ступенем завершеності не менше 70%. Це дозволить попередити банкрутство будівельних компаній, масове звільнення людей, скорочення наявних робочих місць. Продаж цих об’єктів дозволить збільшити надходження до Держбюджету.

Пріоритетним у цій галузі залишається зведення споруд спортивного та побутового призначення у межах Державної програми підготовки до Євро-2012, де основою забезпечення зайнятості стануть оплачувані громадські роботи, а саме роботи на визначених Кабінетом Міністрів України об’єктах у сфері будівництва та реконструкції (модернізації) спортивної, транспортної, медичної, туристичної і телекомунікаційної інфраструктури.

Третім пріоритетом є енергозаощадження, реконструкція і модернізація всіх систем енергопостачання. В загальному енергетичному балансі України частка альтернативних джерел менша 0,8% [6, c. 26-27].

Таблиця 3. Попит на робочу силу за видами економічної діяльності у 2010 році

  Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакантних посад) У тому числі на
усього, тис. осіб у % до 2009р. місця робітників посади службовців місця, які не потребують професійної підготовки
Усього 63,9 97,0 29,7 24,3 9,9
Сільське господарство,          
мисливство та лісове          
господарство 2,7 124,6 1,2 0,7 0,8
Промисловість 17,2 117,4 11,2 2,4 3,6
добувна промисловість 1,5 180,6 1,1 0,2 0,2
переробна промисловість 13,7 113,9 8,8 2,0 2,9
виробництво та розподілення          
електроенергії, газу та води 2,0 113,2 1,3 0,2 0,5
Будівництво 3,8 117,6 2,8 0,6 0,4
Торгівля; ремонт автомобілів,          
побутових виробів та предметів          
особистого вжитку 8,4 109,2 4,9 2,5 1,0
Діяльність готелів та ресторанів 0,9 134,2 0,7 0,1 0,1
Діяльність транспорту та зв’язку 5,0 102,2 2,9 1,4 0,7

В сучасних умовах регіони без виваженої серйозної стратегії реформування економіки, без реалізації інвестиційних проектів не зможуть створювати додаткові робочі місця, необхідні для мінімізації негативних наслідків фінансово-економічної кризи на ринку праці. На сьогодні доцільно вивчати досвід виходу з кризи провідних регіонів. Наприклад, на Сумщині внаслідок реалізації двох інвестиційних проектів буде створено понад 3 тис. додаткових робочих місць у сільській місцевості, що особливо важливо у період міжсезоння. Пілотний проект з використання альтернативних видів палива (брикетів із відходів деревини і соломи) поліпшить енергетичну незалежність і зумовить додаткове створення робочих місць.

Четвертим пріоритетом є ключові підприємства машинобудування, зокрема авіабудування, автобусобудування тощо. Відомо, що одне робоче місце в авіабудуванні забезпечує працевлаштування ще 12 осіб у суміжних галузях. Одне робоче місце в автобудівній галузі забезпечує зайнятість у таких суміжних галузях промисловості, як металургійна, хімічна, нафтопереробна і навіть легка, не кажучи вже про розширення сфери сервісних послуг.

Висновки

Вдосконалення механізму регулювання створення нових робочих місць має, з одного боку, охоплювати економічне, нормативно-правове підґрун­тя, а з іншого — забезпечувати створення єдиної дер­жавної організаційно-управлінської структури для розвитку економіки і працевлаштування громадян, пе­редбачати розроблення цільових середньо- і коротко­строкових програм, посилення фінансових, податко­вих та інших важелів стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць.

Пропозиції щодо регулювання створення нових ро­бочих місць в умовах вступу України до СОТ у першу чергу спрямовані на стимулювання роботодавців до створення робочих місць шляхом забезпечення спри­ятливих умов з розвитку пріоритетних галузей еконо­міки через механізми державної підтримки інновацій­ної діяльності в країні, надання дотацій, квот, пільг, грантів тощо. Це вимагає вдосконалення законодавчої бази та приведення її до вимог COT, прийняття нових законів України, створення Єдиної нормативної бази для вітчизняних та інших виробників тощо.

Список використаної літератури

  1. Андрусенко Н. Позитивні тенденції на вітчизняному ринку праці/ Наталія Андрусенко //Праця і зарплата. — 2009. — 8 липня. — C. 4-5
  2. Вітер О. Ринок праці: офіційна статистика не відображає реального стану? //Голос України. — 2009. — 7 липня. — C. 6
  3. Гаркавенко Н. Напрями вдосконалення політики зайнятості населення у ринкових умовах //Україна: аспекти праці. — 2010. — № 6. — C. 26-32.
  4. Довжук Б. Криза і регіональний ринок праці //Праця і зарплата. — 2009. — 18 лютого. — C. 6-7
  5. Кисільова Т. Ринок праці в умовах кризи //Юридичний Вісник України. — 2010. — № 47. — C. 10
  6. Нікіфоров П.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям //Фінанси України. — 2010. — № 10. — С.22-30
  7. Приймак В. Гнучкість національного та регіональних ринків праці України //Україна: аспекти праці. — 2010. — № 2. — C. 3-6.
  8. Ткаченко Л. Фінансово-економічна криза і ринок праці України/ Лідія Ткаченко //Праця і зарплата. — 2009. — № 4. — C. 4-5
  9. Чикуркова А. Д. Напрями державного регулювання регіональних ринків праці //Економіка АПК. — 2009. — № 4. — С.138-142.